«А»: БАЙКА
На симпозіум три мухи, кращі делегатки
Прилетіли і в дебатах розпочались схватки.
- Я працюю в ресторані, цілий день в роботі.
Хочу страву, бух я в неї, вся моя достоту.
Друга муха друзям каже: «А я у столовій,
Робітничій, хочу страву, відчуття є нові:
З мене страви ложки досить, робітники щедрі:
Ложка юшки чи борщу зігрівають нетрі».
Третя муха зажурилась: і повезло ж людям!
В ресторані, у столовій, дармовщинка всюди.
Я ж працюю у студентській, начебто їдальня,
В страву вскочу, так обсмокчуть студенти «недальні».
Мало того, що та страва дієтична дуже,
За копійки що ти купиш? Хіба воду, друже,
У водичці в «доганяли» грається картопля,
Треба брати себе в руки, не розводить соплі…
Ось так, мухи поділились своїми знаннями,
Бо симпозіум – це круто, йдуть розмови днями.
Тільки знань тих так багато, кому вони треба?
Всі розумності втікають парою у небо.
На землі ж усі розумні. Всі усіх повчають.
То чому ж країна дурнів кризу зустрічає?
Є три мухи у державі – головні сьогодні,
Керувать хіба що возом в вік прогресу годні.
Мабуть, досить, починалось наче безбідно:
Мушки, чашки, в ресторані хтось гуляє «бідний»,
В когось є ще хліб та сало, бо крутився добре,
А у когось замість їжі – лише одоробло*.
За яке беруться люди, бо так добре жити,
Що вже «зрелищ» їм не треба, хіба що повити*.
| 
