Поетична сторінка

Опубликовано: 2762 дня назад (29 ноября 2014)
Блог: Разное
Рубрика: Без рубрики
0
Голосов: 0
Любителі поезіі можуть тут поділитися натхненням.
Наыз жігіт андай болуы керек? | Прошу помощи
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 10:18
"А":
Я твоєю тінню стала та мені і цього мало,
Ти колись мені у очі заглядав...
Намагалась я забути погляд твій, такий розкутий,
Але марно: вже вирує в серці шквал.

Віддавала тобі душу, і тепер кохати мушу,
Відчувати кожен подих почуттів...
Думаєш про мене часто, бо у цьому - твоє щастя,
Але знову ти не можеш знайти слів.

Я ніщо без тебе, милий, бо в тобі - всі мої сили,
І у тебе мої серце і душа...
Знай: кохатиму безмежно, віддано, необережно,
Ти зустрітися зі мною поспішай!
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 10:18
«А»:
Смерть моя не за горами ходить,
Її очі – темно-сині води,
Її подих дихає у спину,
Стукіт серця відміряє днину.

Хочу смерті я в обличчя глянуть,
Вона буде, а мене не стане,
Я умру – не треба хоронити
Мої вірші, вони будуть жити.

Я як Фенікс у вогні згораю,
Бо де діти мої небокраї?
Відроджуся завтра, може бути,
Бо тебе не можу я забути.
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 10:20
"А":
До гарної пісні, до щирих розмов,
До жарту, або до сльознинки,
Чомусь повертаюся подумки знов,
Складаю слова, як перлинки.

До витоків з річки, або з джерела,
До самих основ, до початку,
По довгій дорозі життя я ішла,
Складала усе по порядку.

Є рідна держава, є люди, народ,
Без мови, що глина безлика,
Отара скотини, що мутить у вод
У чистих чуття справедливі.

Ми знаєм багато, вчимося всьому,
Повинні ж одне пам'ятати:
Як хочеш зробити щось добре кому,
чекай за добро ти розплати.
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 10:21
"А":
Я допомогу із світанком принесу,
І далечінь зігрію своїм світлом,
І розбуджу душевную красу,
Бо смію говорить і мріять смію.
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 10:30
"А":
Моя рідна Україна
Чиста, праведна, єдина,
Луки, гори і ліси -
Відображення краси.

Ріки - стрічки, море - небо,
Задивитись в нього треба,
День від ранньої зорі
Зустрічають трударі.
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 10:34
"А":
Я божевільний від кохання,
Мене таким зробила ти!
Твій погляд, посмішка, зітхання -
Моя основа самоти.

Пусте без тебе існування,
З тобою кожну мить і час,
Моя любов, моє страждання,
І те, що розлучає нас!

Подарувать я можу долю
Тобі, коханій і одній,
Хоч сковує мою це волю,
І на думки кладе сувій...
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 10:39
"А":
Я смерті не боюсь та хочу тільки
Зустрітися з тобою в час останній,
Щоб почуватися могла я чесно, вільно,
Й промовити тобі своє прощання.

Я в очі їй дивлюсь майже щоночі,
Що смерть? Одна стара, що косить часом,
Мені частеноко загляда в думки дівочі,
Або проходить мимо вихилясом.

Я звикла вже, що їй без мене сумно,
Від кого ще вона почує тупість?
У мене вона будить дикі думи,
Що світ мене вже любить і голубить.
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 10:40
"А":
Кохані, ніжні наші феї,
І Берегині щастя і надій,
Відомі, знамениті, безіменні,
І рідні сонця, і вершительниці мрій!

Вітаємо з любов'ю ми і щиро,
Бажаєм щастя і здоров'я всім і миру!
Ви в день весняний березня такі чудові,
Прекрасні, величаві, юні знову!

Сестрички і матусі, і - кохані,
Такі терплячі і такі жадані,
До ваших ніжок - всю планету в квітах,

Хай розквітають посмішками діти,
Дарують вдохновення і наснагу,
Достаток, і любов нашу, й відвагу!
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 10:58
"А":
Намалюю казку пензлем тиху-тиху,
Мовою Шевченка, нотами пісень,
Молитовну ласку подарую лиху,
І воно забуде про прийдешній день.

Чародійні фарби барвами веселки,
Заквітчають знову ниви і поля,
Усміхнуться небу всі міста і села,
Оживе, нарешті, і моя земля.

Все живе - з любові, із добра і ласки,
З віри і натхнення, і в усі віки
Підіймали очі аж до щастя мрії,
І лишали святість в прожиті роки
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 11:00
"А":
Слово ніжне "Мама" виростає з нами,
Тихо-тихо-тихо, наче іде дощ,
Світить сонце в небі, розквітають трави,
І кипить у пічці дуже смачний борщ.

На уста приходить променем ласкавим,
Усміхом вишневим, веселковим сном,
З буковок-краплинок слово боже "Мама"
Янголятко пише за моїм столом.
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 11:07
"А": Від імені своїх творів.

Я незайнята цнотлива недотрога...
Це у час наш так бува незрозуміло,
Честь свою я бережу для нього,
Відмовляю всім давно уміло.

Я підкорюю красою чоловічі
Всі думки і всі слова, і волю,
Та боюся подивитися у вічі,
Бо побачу в комусь свою долю..

Люди кажуть: не потрібна ти нікому,
Що ж, хай кажуть, їм від цього легше,
Заховаюся під захист свого дому,
Хай у ньому стука моє серце

Лиш йому.
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 11:17
"А":
Пречудовий літній ранок, ледве-ледве дише вітер,
В небі тихім і прозорім жайвір ріже височінь.
Сходить сонце із-за гаю, ожива природа краю,
Та жар з неба посилає на людей сьогодні лінь.

Верби миють коси в річці, заховався кіт у гичці,
І цвітуть бузком рожевим на городах картоплі,
Огірків маленькі сонця розквітають у сторонці,
Посміхаються і людям, небу, вітру і землі.
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 11:25
"А":
Таємний друже мій! Ти говорив зі мною,
А я не бачила тебе, бо за стіною
Шуміла ніч липнева серед літа,
Неначе вітер заблудився в злоті жита...

Ти говорив, я слухала і чула,
Як час збігав, ставав уже минулим,
І як сміялись над тобою зорі,
В своїм величнім невгамовнім хорі.

Як місяць ніжився, втікаючи за обрій,
І було добре, тОбі було добре,
Бо чув мене ти, сонну малу пташку,
Яка до вуха прикладала черепашку,*

Щоб слухать голос моря і собі,
Помріяти про зустріч у журбі
Із тим, хто думає про тебе серед ночі,
І хто таємно бачить сірі очі

Жаданих мрій.
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 11:26
"А":
Серед перехожих я його шукаю,
Хто на нього схожий, поглядом питаю.
Зазираю в вічі, відчуваю душу,
Одиноко в людях, та йти далі мушу.

З ним не говорили ми слова кохання,
Відчували лишень марні сподівання,
У очах тонули, помінялись серцем,
Вже давно минуло те щасливе скерцо...

Розлучило літо, на порозі осінь,
Зачекай, прошу я, інеєм крить коси,
Я любити зможу відстань і розлуку,
Заховаю в усміх всю мою розпуку!!!
Машка Маняца # 29 ноября 2014 в 11:37
Чому життя таке болюче ,коли так хочеться тепла,коли віддавши серце і душу ми знов отримуєм НІЩО:-(
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 11:37
«А»: ***
Ти знаєш, задивилася у небо:
Там бігли легкі кучові хмарки.
Цей день вже видався такий, як треба.
Без тебе трохи радісний й сумний.

Ті хмари мене скоро в даль покличуть,
У ве’личну і ясну позовуть.
Я знаю, що прийдемо разом в мить ту,
Де мрії щастя уже держать путь.

Прийшла до мене муза у машині.
Ми їхали з сім’єю ю тихо вдаль.
Писались ієрогліфи ліниво,
І чомусь в серці вже була печаль.

Японські вірші – танку а чи хоку -
Мені щось хочеться тобі писать.
Бо знаю я, що гарні ми, нівроку,
Про це повинні завше пам’ятать.

Біжать хмарки, складаються картини:
Там хата, а там пташка, а там – гном.
Я хочу, щоб найкраща наречена
Знайшлася скоро під твоїм вікном.

Хай буде вона добра і ласкава,
Розумниця, слухняна і швидка.
За вас, дітки, я завжди буду рада,
Хай буде із синочком ще й дочка.

Як добре, коли є така родина:
Три доні і синочків тоже три.
Я дякую Судьбі своїй єдиній,
Спасибі, що віднині є і ти.
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 11:47
«А»: Мамі від сина

Вечірнім тихим сонячним зайчам
Ти розбудив мене, торкнувшись до щоки,
Сказавши: «Мамо, хочеш я віддам
Для тебе всі мої малесенькі роки?

Я поділюсь з тобою, поділись і ти,
І буде нам лише по двадцять п’ять.
Для тебе я піду у всі світи,
Щоб молодильне яблуко дістать.

Я так люблю тебе, моя матусю, знай,
Для тебе все готовий я зробить.
Життя своє для нас оберігай,
І хай його свіча завжди горить.

Свіча любові, ласки і тепла,
Свіча турботи й повсякденних справ.
Я так люблю тебе, щоб ти змогла
Для нас ще сили добрії знайти.

Ти посміхнись, найкраща бо ти є.
Тебе люблю я й тато, і Мишко.
І в школі знають: серце віддає
Матуся дітям всім, святе воно.

Те «серце вчителя» потрібне дітям всім,
А серце мамочки ми зможем цінувать.
Я не ревную мамочку зовсім,
Про це мій Друг повинен просто знать.

Вона у мене світла, золота.
Її любові вистачить на стох.
Але я завжди буду пам’ятать:
Її життя лежить в долонях двох.

Ми бережем її, ми тремтимо,
Несемо тихо, обережно по Землі.
І, якщо прийде допомога ще кількох,
Ми приймемо з подякою її.

Давайте маму разом збережем.
В її лиці усіх на світі мам.
Це так не важко, легко дуже це,
І кожен син це завжди знає сам.

Матусю, посміхайся і живи,
І дню прийдешньому із нами порадій.
Для тебе з радістю маленький кожен син
Життя свого частинку принесе.

Життя частинку і любов свою,
Ту, що матусі серце зберіга.
Найкраща в світі – я тебе люблю!
Хай до життя появиться снага.

Боротись буду я за тебе знов і знов.
За ручку на роботу проведу,
Щоб знали всі: я мамочку люблю.
І, коли треба, то й життя віддам».
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 11:59
"А":
Не дзвони до мене вранці на світанку,
Я від тебе утікала, як коханка,
Ти заснув посеред ночі, я ж не спала,
Почуттів бо твоїх мені було мало.

Ми зустрілися за рогом на хвилинку,
Ти повів мене до власного будинку,
Пригощав вином червоним замість кави,
І заплутав в злоті думки кучеряві.

Ноти в танець запросили потихеньку,
Ти великим був таким, а я маленька,..
Віддала тобі не тіло, навіть душу,
А тепер за це розплачуватись мушу.

Не дзвони, тебе прошу, ба ні - благаю!
Відчувати тебе поруч так бажаю...
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 12:14
«А»: ПІСНЯ
Розкажіть мені все про майбутнє,
Про своє велике хочу знати.
Буде воно гарним, незабутнім,
Я візьму, бо треба його мати.

Розкажіть мені все про минуле,
Нам минуле правила диктує.
Каже нам усе-усе що було,
Щоб даремно не пройшло все всує.

Розкажіть мені про те, що справжнє,
Те, що є сьогодні – гарна казка.
Гарні чи погані наші справи,
Все казкар придумав, його ласка.
Валентин Стегура # 29 ноября 2014 в 12:20
«А»:
ТАНГО

Танго, танго, танець бажання,
Хай розкаже всім про кохання.
Пристрасть в звуках хай розіллється,
Твоє серце хай озоветься.

П-в:
Танцюємо танго, і це так звичайно.
До мене приходиш ти знов, і співа нам любов.
Танцюємо в парі, партнери в ударі.
За себе спокійна я: ти ведеш, - я твоя.

Танго, танго, тебе кохаю.
Ми зійшлися до небокраю.
Ти відвертий, а я не дуже,
Потанцюєм з тобою друже.

Танго, танго, танець любові.
Всі бажання і думки нові.
Ми єдині, ми нероздільні, -
Мендельсона звуки весільні.
Яндекс.Метрика